28 жовтня - День визволення України від німецько - фашистських загарбників

 

                               

                                     

                               

8 вересня, Донбас відзначає світлу дату – День визволення від нацистської окупації. У цей день ми  згадуємо трагічні події минулої війни, історію  окупації та історію визволення, наші втрати.

Процес визволення Донбасу був тривалим. Поразка німецьких військ під Сталінградом, що мала наслідком докорінну зміну обстановки на південному фланзі фронту, створила передумови для наступу та визволення Донбасу.

18 грудня 1942 року військами Південно-Західного фронту було визволено перші населенні пункти на території Донбасу і, водночас, України. Яскравим свідченням гостроти та кровопролиття боїв є те, що лише в боях за Мілове Ворошиловградської області – перший визволений районний центр України – загинуло 1066  солдатів.

У ході зимових боїв 1942-1943 років було визволено більшу частину Ворошиловградської та частину Сталінської області. Проте, підтягнувши резерви з інших ділянок радянсько-німецького фронту, скориставшись знекровленістю частин  Армії, розтягнутістю комунікацій, прорахунками командування протягом кінця лютого – березня 1943 року вермахту вдалося повернути контроль над частиною раніше визволеної території Донбасу.

У липні 1943 року  війська Південного та Південно-Західного фронту в кровопролитних боях на Міусі та Сіверському Донці створили передумови для подальшої операції з метою остаточного визволення Донбасу. Донбаська наступальна операція, що здійснювалася силами Південного та Південно-Західного фронтів, почалась 13 серпня 1943 року. Особливим кровопролиттям характеризувалися бої на ріці Міус, де було створено потужну систему оборонних споруд під назвою  «Міус-фронт», за висоту 277,9 (Савур-Могила), на Сіверському Донці.

Незважаючи на запеклий опір ворога і важкі власні втрати, наступ  тривав: 5 вересня було визволено Горлівку,  8  вересня  – головне місто Донбасу – м. Сталіно, 10 вересня – Маріуполь. 14 вересня було визволено останні населені пункти на території Сталінської області, бойові дії було перенесено на територію Запорізької та Дніпропетровської областей.

Серпень-вересень 1943 року став часом остаточного визволення Донбасу – події, яка в пам’яті воєнного покоління закарбувалася і донині залишається як одна з найбільш значущих у житті. Жертвами нацистської окупації стали сотні тисяч наших земляків. Згідно з даними «Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників…» людські втрати регіону під час окупації оцінювалися наступними цифрами – 279 тис. загиблих громадян на території Сталінської області, понад 100  тис. загиблих громадян на території Ворошиловградської області.

Дорогою ціною було куплене і визволення. Війська зазнали величезних втрат під час оборони та визволення Донбасу. Згідно зі зробленими підрахунками втрати з 8 жовтня  1941  по 14 вересня 1943 рр. лише на території Сталінської області  склали не менш 340 тис. осіб, серед яких понад 60 тис. загиблих та до 85 тис. тих, хто пропав безвісті. Значними були і втрати партизанів та підпільників Донбасу.

Пам’ятаймо їх – тих, хто боровся проти нацизму, тих, хто приніс визволення нашому краю, тих, хто визволяв Україну… Живих і мертвих…

 

           24 серпня - День Незалежності України

В історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення, вони не втратили своєї актуальності й по сьогоднішній день. Однією з таких подій є здобуття незалежності 1991 року.

День Незалежності України – головне державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що заведено вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Історія України - це шлях до Незалежності, шлях, на якому кожна подія - це крок до мрії.

24 серпня 1991 року було проголошено незалежність української держави. Це проголошення стало кінцевим результатом багатовікової боротьби українського народу та його найвидатніших синів за незалежність України, яка протягом свого існування дуже часто страждала від посягань загарбників і в різні періоди входила до складу різноманітних держав та утворень.

Одним із перших кроків до незалежності можна вважати прийняття Декларації про державний суверенітет України, яка була прийнята Верховною радою УРСР 16 липня 1990 року.

Декларація хоч і не проголошувала незалежність України, але вона визначала те, що Україна є суверенною національною державою, її суверенітет поширюється на всю територію країни та на всі сфери українського суспільства. Хоч Україна за результатами проголошення декларації про державний суверенітет і залишалася у складі СРСР, цей документ мав дуже велике значення. Його значення полягало насамперед у тому, що він продемонстрував волю українського народу до незалежності, він став поштовхом до запуску процесів, які завершилися 24 серпня 1991 року.

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Вперше День незалежності України був відзначений у 1991 р., але не 24 серпня, а 16 липня. Річ у тому, що коли 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яка дістала назву День проголошення незалежності України. Свято Дня незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 р. Для того, щоб забезпечити суверенне існування України, необхідним було прийняття у 1991-1992 рр. найважливіших законів: «Про державний кордон України», «Про збройні сили України», «Про створення Служби національної безпеки» та ін. Була затверджена державна атрибутика: гімн, герб (тризуб, як малий Герб України) та прапор. Після 1 грудня 1991 р. розпочався процес міжнародного визнання нової держави. Першою, 2 грудня, незалежність України визнала Польща і вирішила встановити з нею дипломатичні відносини. Протягом першого року існування незалежної України, її державну самостійність визнали понад 130 країн, а на початку 2001 р. наша держава підтримувала дипломатичні відносини із 153 країнами світу. Зовнішня політика України спрямовувалася на утвердження і розвиток її як незалежної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави та недоторканості її кордонів; входження національної економіки до світової економічної системи; захист прав та інтересів громадян України, що перебувають за кордоном і створення умов для підтримання контактів із закордонними українцями. В основу зовнішньополітичної моделі України покладено концепцію «мосту між Заходом і Сходом». Пріоритетними напрямками були визнані: розширення участі у європейському співробітництві, а також в межах СНД, активна участь в діяльності ООН, співпраця з державами Європейської співдружності та НАТО. За роки незалежності зроблено чимало для того, щоб органічно інтегруватися до європейської міжнародної спільноти. Україна першою з країн СНД уклала угоди про партнерство і співробітництво з Євросоюзом, стала повноцінним членом Ради Європи, учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала ряд документів про співробітництво і партнерство з НАТО та західноєвропейськими країнами. Наша держава співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, іншими світовими та європейськими кредитно-фінансовими інституціями. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалежна держава почала виконувати функції члена Ради Безпеки ООН, що означає підвищення  її відповідальності та ролі у збереженні миру на нашій планеті. 23 серпня 2004 року Президент України підписав Указ «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято – День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Одним із найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невіддільна (частина/ознака) ознаки незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині – герб, прапор, гімн. 24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор. Державний прапор є національним символом нашої держави. Під ним українці йшли до проголошення самостійності, тому для України як держави, яка має давнє історичне коріння та прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, природним має бути вияв пошани до своєї національної символіки, а саме до прапора. Державний Прапор – один із трьох офіційних державних символів, що символізують суверенітет держави. Сучасне українське синьо-жовте колірне сполучення – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева на синьому тлі, який з'явився в другій половині ХІІІ століття. Прапори синього кольору, як державні символи, починають закріплюватися на Україні, починаючи з ХVІІІ століття. Також на них наносять жовтою фарбою постаті святих, хрести тощо. Цікава річ: на кольоровій репродукції картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» з-поміж різних прапорів видніється і синьо-жовтий. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Значення синього та жовтого кольорів на прапорі традиційно трактують як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символу мирної праці й достатку. Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Державний прапор України затверджено Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року, а у серпні 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав указ про встановлення Дня Державного Прапора України, який святкуватиметься щорічно 23 серпня. Любов до Батьківщини, до рідної держави не може бути абстрактною і повинна проявлятися в конкретних діях. Тому повагу до прапора, який є державним символом, можна рахувати однією з таких.

 

День прапора України: історія свята та цікаві факти про державний символ

23 cерпня - День Державного Прапора України

Кожного року 23 серпня, за добу до святкування Дня Незалежності, Україна відзначає День державного прапора. Ця дата була обрана на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів внесла синьо-жовтий стяг.

Але свято, як таке, є відносно новим і було засноване указом другого президента України Леоніда Кучми “Про День Державного Прапора України” від 23 серпня 2004 року, з метою виховання поваги громадян до державних символів України.

Легенди про зародження

Як на українських землях з’явився символ з поєднанням синього та жовтого кольорів невідомо. Деякі легенди говорять, що ці кольори з’явились завдяки трипільцям під час великого переселення народів.

Перша історична згадка датується 1256 роком – днем заснування Львова. Саме на гербі міста Лева поєднались ці символічні для країни кольори – жовтого лева на блакитному тлі.

Поєднання цих барв було поширеним і в добу козацтва, особливо у період XVIII століття. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами православних святих або ж козаків.

Офіційне визнання

Перше офіційне визнання синьо-жовтого як прапора українського народу відбулась 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого та блакитного кольорів як стяга Української Народної Республіки.

До речі, донині точаться дискусії про те, який прапор правильний: сучасний варіант із блакитним вгорі та жовтим внизу, чи навпаки – із жовтим зверху. Деякі історики переконують: саме останній варіант використовували у часи Української Народної Республіки. Насправді ж у часи УНР використовували обидва варіанти стягу.

Цікаві факти про український прапор:

1. Український прапор змінив кілька кольорів, перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення — він був червоним, малиновим і червоно-синім. У 1918 році Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила нинішню гамму кольорів.

2. Китайська художниця Мао Мао в 1992 році попросила першого президента України Леоніда Кравчука поміняти розташування кольорів на прапорі. Таке поєднання, на її думку Мао, символізувало біди для держави.

3. У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищої вулкана світу — Охос-дель-Саладо в Андах. Його висота — 6872 метри.

4. Серед прапорів слов’янських країн тільки український і боснійський не мають червоного кольору.

5. Найбільший прапор України був розміром 40×60 метрів. Його навіть внесли до Книги рекордів України. А найбільший намальований національний прапор з’явився в Києві в червні 2014 року. Тисячі жителів столиці на Оболонській набережній розмалювали частину бетонного укосу.

 

 

            28 липня в Україні відзначають День Хрещення Київської Русі – України, 

а також День Володимира Великого. Цього року наша країна також уперше відзначає

День Української Державності.

Цей день офіційно називається День Хрещення Київської Русі – України. Його було засновано указом третього президента  України  Віктора Ющенка  від  25 липня 2008 року.

Дату обрано не випадково. За переказами, саме  в  цей  день у 988 році князь  Володимир прийняв  нову віру  і  повернувся  до Києва, щоб  охрестити  народ Русі. До речі, точну дату  хрещення  так  і  не  встановили,  її  відзначили лише ймовірно. Це 14 серпня (за старим стилем) 988 року.

Історія хрещення Київської Русі

У ті  часи звернення до християнської  віри було звичною  практикою поведінки Візантії з войовничими кочівниками. Подібну практику вирішили застосувати до Київської Русі. Для цього Константинопольський патріарх Фотій І  відправив  до Києва послів.

Джерела  стверджують, що в  цей  час  були  хрещені  князі  Аскольд  та  Дір з "боярами". Проте інші джерела свідчать, що перше хрещення на Русі сталося за часів Василя І та патріарха Ігнатія.

Так, першим  правителем  Київської  Русі, котрий прийняв християнство, була бабуся    Володимира    Великого,   княгиня    Ольга.  Вважається   також,   що Володимир   вирішив   хрестити   Русь   з  політичних  мотивів,  прагнучи  цим об'єднати ворогуючі племена і зміцнити владу.

У "Повісті минулих літ" згадується "випробування вір",  яке відбувалося перед хрещенням. Київському  князю  пропонували  прийняти  іслам  та  іудаїзм, але зупинився на християнстві. Володимир прийняв хрещення у Херсонесі та взяв собі ім'я Василь. Також він одружився з візантійською принцесою Анною.

У свою чергу масове хрещення жителів Русі відбулося у Дніпрі. Водночас його підтримали не всі. Тих, хто був незгодний, змінити  віру  доводилося  вмовляти, іноді це робили з допомогою зброї.

День Української Державності

Сьогодні,  28  липня  2022  року,  Україна   вперше  відзначає   нове   державне свято - День  української  державності.  Про  його  започаткування  український президент  Володимир  Зеленський  оголосив  рік  тому,  24  серпня  2021 року, у день святкування 30-річчя незалежності України.

Виступаючи  з  промовою  на  Майдані  Незалежності,  Зеленський  в  прямому ефірі підписав указ "Про День української державності". Цей документ започатковує традицію відзначати нове свято щороку 28 липня - у День хрещення Київської Русі - України.

В  указі  президента  йдеться,  що  історія  української  державності сягає своїм корінням "часів  заснування  міста  Києва  та  розквіту  держави  за  часів князя Київського    Володимира    Великого".   Саме    він,    прийнявши    у   988  році християнство, "засвідчив цивілізаційний вибір Київської Русі".

Спадкоємцями Київської держави тих часів Україна вважає:

• Галицько-Волинське князівство;
• Українську козацьку державу;
• Українську Народну Республіку;
• Західноукраїнську Народну Республіку;
• Українську Державу;
• Карпатську Україну;
• сучасну незалежну Україну.

В указі також зазначено, що День Української Державності Україна  святкує, керуючись Актом проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року, який був схвалений 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням.

 

 

1 червня - Міжнародний День захисту дітей

       1 червня - Міжнародний День захисту дітей

          Літо починається з чудового свята – Міжнародного дня захисту дітей (International Day for Protection of Children).

Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. 

Звідки до нас прийшло це свято? У 1925 році в Женеві (Швейцарія) проходила Міжнародна конференція Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, присвячена питанням благополуччя дітей. Для того щоб привернути увагу громадськості до проблем дітей, і було прийнято рішення про проведення цього свята. Але в той час День захисту дітей ще не відзначався повсюдно.

Після Другої світової війни, коли з’явилася величезна кількість дітей-сиріт та дітей-інвалідів, проблема збереження їх здоров’я і благополуччя стала як ніколи актуальною. У 1949 році рішенням конгресу Міжнародної демократичної федерації жінок, який пройшов у Парижі, 1 червня був оголошений Днем захисту дітей.

У Міжнародного дня дітей є свій прапор. Він символізує родючість, ріст і гармонію. У центрі розташований малюнок планети Земля – нашого спільного дому, а навколо розташовані людські фігурки червоного, синього, жовтого, чорного й білого кольору, що символізують різноманітність і терпимість.

В Україні цей день відзначається із 1998 року. 

До речі, на Сейшельських островах відзначається не день, а цілий Місяць захисту дітей.

Є держави, де влаштовують свято дітей 20 листопада - в день затвердження Конвенції прав дитини. 

Також 1 червня відзначається ще одне нове свято на нашій планеті – Всесвітній день батьків (Global Day of Parents), яке заснували на 66-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, у вересні 2012 року. Це також щорічне свято, яке відзначатиметься «в честь батьків у всьому світі», починаючи з 2013 року.

Міжнародний день захисту дітей нагадує всім дорослим про те, що діти мають права і їх потрібно дотримуватися і захищати.

Діти мають право на життя, освіту, лікування, відпочинок і дозвілля. Право на свободу власної думки і релігії. Діти повинні бути захищені від фізичного та психологічного насильства, від експлуатації їх дитячої праці.

Діти цілком залежать від нас, потребують нас і довіряють нам. І якщо ми, дорослі, будемо пам’ятати про це щодня, а не тільки у свята, то життя дітей завжди буде світлим і радісним, яскравим і цікавим!

До Новорічних та Різдвяних свят учні перших класів виготовили "Абеткову Різдвяну ялинку"

                                             "An ABC - Christmas Tree"